Літературно-музична композиція до 21 лютого «Мова наша солов’їна»
ВЕД 1.Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами, які допомагають їм літати високо в небі. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.
ВЕД 2.Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям.
ВЕД 1.Найцінніший скарб якого не дано звірям і птицям – мова. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину.
ВЕД 2.Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала – повинна берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить і душу і силу.
ВЕД 1.Отже, сьогодні ми поговоримо про мову, разом з вами поринемо у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.
ВЕД 2.21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день започаткували з 2002 року. Рідна мова для кожного є оберегом, таїть у собі пам’ять народу, оберігає й передає із покоління в покоління духовні скарби. Мова – це наше минуле.
ВЕД 1.Рідна мова! Який тернистий шлях довелося їй пройти у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.
ВЕД 2. Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
РІДНА МОВА.
Ми з нею відомі усюди,
усе в ній, що треба нам, є,
а хто свою мову забуде,
той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
що сяє з небесних висот,
і там, де звучить рідна мова,
живе український народ.
НЕ ЦУРАЙТЕСЬ МОВИ
Не цурайтесь мови – мови тата й мами,
Мови діда й баби, предків наших всіх.
Бо її цуратись – сором непошани,
Бо її цуратись – перед Богом гріх!
На землі народів Бог створив багато
І подарував їм скарб усяких мов,
А у кожну мову, гарну і багату,
Вклав Cвою небесну ніжність і любов.
Всі народи світу – то Господні діти,
Всіх народів мови – то Господній дар,
Але мова мами – найрідніша в світі,
В ній є все: і святість, і краса, і чар.
Володимир Забаштанський
Мови нема без народу
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
Пісня «Україна»
2
ВЕД.1 Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.
ВЕД 2. Мова – втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості.Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.
РІДНА МОВА
Українська мова, —
Знає цілий світ, —
Як трава шовкова,
Мов калини цвіт.
Не соромся, доню,
Нею говорить.
Від Карпат до Дону
Мова ця дзвенить.
Не соромся, сину,
Мовонька твоя,
Як під небом синім
Пісня солов’я.
Українська мова –
То великий дар.
Мовою твоєю
Створений «Кобзар».
Любіть рідну мову
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
ВЕД.1 Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я…
ВЕД.2. Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови…
Пісня « Мова єднання»
3
Рідна мова
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки —
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати,
— мова в кожного із нас
ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Українські діти
Всім говорять сміло:
Свій народ любити
— То велике діло.
Лиш по-українськи
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.
Треба й чужі мови
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
Ой, яка чудова
– українська мова!
Не загинула вона у течії віків.
Мова солов’їна, мова колискова
Рідного народу і моїх батьків.
СЦЕНКА «Баба Параска і баба Палажка»
ВЕД 1.Від материнської колискової, від щедрівки, від рушників вишитих, від традицій і звичаїв бере вій витік любов до рідної мови. Наш народ дуже любить гумористичні твори, анекдоти, українські пісні, приказки, прислів'я, бувльщини, казки.
Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик»
Автор.
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Просить він…
Дід.
А покажіть кухлик той, що скраю.
Продавець.
Што? Чєво?
Я не понімаю.
Дід.
Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
Продавець.
Да какой же кухлік здєсь,
Єслі єто кружка!
4
Автор.
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.
Дід.
В Україні живите
Й не знаєте мови…
Автор.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
Продавець.
У мєня єсть свой язик.
Да к чєму мнє мова…
Автор.
І сказав їй мудрий дід.
Дід.
Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.
Вед 2.Мабуть, хоч раз послухавши цікавого співбесідника, ви ловили себе на думці, як доречно він вживає у спілкуванні влучні, крилаті вирази народно розмовної мови, як приємно стає на душі від враження, що людина так майстерно володіє рідною мовою. Ці стійкі вирази сприймаються не прямо, а як єдине ціле. І називаються вони – фразеологізмами, найяскравіше виражають національний характер мови.
ВІДГАДАЙТЕ ФРАЗЕЛОГІЗМИ
Учасник стоїть, обхопивши голову руками кілька разів – «ламати голову»
Учасник ходить згорбившись, нудьгуючи, туди-сюди – «тинятись з кутка в куток»
Учасник стає, прикладаючи до обличчя розчепірені пальці – «дивитися крізь пальці»
Учасник гладить себе по голові – «гладити по голові»
5.Учасник робить вигляд неуважного учня – «гав ловити»
6.Учасник втирає носа рукавом – «втерти носа»
7.Учасник імітує писання на лобі – «на лобі написано»
8.Учасник каже «гоп» , потім стрибає на двох ногах – «не кажи «гоп», поки не перескочиш»
9.Учасник бігає по залу, високо піднімаючи ноги – «накивати п’ятами»
10.Учасник бере себе за ніс і ходить по залу – «водити за ніс»
Вед 1. Багато слів сказали ми про мову,
Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас – життєвий старт…
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт…
Сценка «Уля і Стецько»
ВЕД 1.Любов і пошана до мови виховуються з дитинства, пам’ятаймо про це.
ВЕД 2.Людина має завжди пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання рідної мови – священний обов’язок кожного. Адже ми хочемо щоб нас поважали, а для цього, насамперед, треба бути українцями «думкою, мовою, ділом».
*Слова, слова… Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Ласкаві й чесні, мудрі і смішні….
Не грайся словом. Є святі слова,
5
Що матері з доріг вертають сина.
*Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше !
ВЕД 1. Доля народу нерозривно зв’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу.
ВЕД 2. Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нацї, народу, зі своєю мовою і національною культурою.
1. На білому світі є різні країни, 2.Усюди небо,і зорі скрізьсяють
ріки, ліси і лани. І квіти усюди ростуть
Та тільки одна на землі — Україна, Та тільки одну Батьківщину ми маємо
ми — її доньки й сини. Її Україною звуть.
3.Ти чуєш, як шумить Дніпро, 4.Розквітай прекрасна Україно
Як лине пісня солов»їна? Рідна земле, матінко моя
То все на щастя, на добро, Хай лунає мова соловїна
То наша рідна Україна. Пісня неповторна твоя
Ведучий 1. Подивись на квіти України.
Скільки квітів у її саду!
Кожна квітка – справжняя перлина.
Як намисто я вінок сплету.
Ведучий 2. Виберу найкращі з усіх квітів,
Душу квітів зможу прочитати
І вінок найкращий в світі
Буде ненька-Україна мати.
Ведучий 1.
Кожна квітка, наче на долоні
Але кожна й таємницю має.
Друже мій, послухаймо сьогодні,
Що нам кожна квітка промовляє
(наперед виходять діти, тримаючи в руках віночки, після читання віршів прикріпляють їх до фланелеграфа, утворюючи вінок)
1.Вінок Україні сплітаємо, друже!
Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.
Де б не цвіла, але ружа віднині
Серце своє віддає Україні.
2. Мальва в вінку, як в садочку квітує
Мальва себе, як надію дарує.
Квітка смерть перемагає,
Тож ніколи не вмирає.
3. Барвінок до вінка в’яжи
У квітці цій – життя душі.
Як небо квітка ця блакитна,
В вінку займає місце гідне.
4. Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,
А навкруги бурштину – то білі вії.
На запитання всі вона відповіда
Цю ніжну квітку не лякають зливи.
5.Як без вишні не садок,
Так без маку – не вінок.
Цілу купу нарвемо –
Всім віночки сплетемо.
Ці віночки-обереги
Знати всім з дитинства треба.
Це барвистий спів землі,
Пам’ятай його завжди
Ведучий 2. Хай буде мир і щастя, хліб і воля,
І дружба між народами всіма.
Хай лине щира пісня серед поля,
І згинуть туга, горе і пітьма,
Ведучий 1. А буде радість, сонце, диво й свято,
До серця ласка горнеться ясна.
Хай у дитини буде мама й тато,
А на душі у кожного — весна!
Ведучий 2. І небо синє-синє і бездонне,
І квіти хай цвітуть по всій землі.
Нехай любов палка усіх пригорне,
І навесні курличуть журавлі.
Ведучий 1. До кожного прийде дзвінке натхнення,
Що у красу і творчість перейде.
А на серця зійде благословення
І щоб біди по всій Землі — ніде.
Ведучий 2 . Хай доля ваша,буде чистою і величною, на шляху життєвому буде багато добрих людей. Віри, надії і любові вам на довгі роки.
Ведучий 1. На цій ноті наше свято закінчується. Дякуємо за увагу.
| 
